Костянтин Чхеїдзе

Ідеократичний зміст господарства

1. Співвідношення між формою господарства та його соціальним змістом у зв’язку зі способом правління

Залишаючи поза оглядом форми господарювання в степняків-номадів, визнаємо, що аристократія основних народів Євразії (а також Європи та Азії) виникла на основі великого землеволодіння. Наші історичні аристократії були продуктом певного типу господарювання, саме такого, яке характеризувалося безумовною перевагою праці на землі над усіма іншими видами праці. Таким чином, аристократія по суті є „землекратією” як у загальногосподарському сенсі, так і в трудовому. Щойно промисловість вийшла з дитячого, кустарного стану, щойно народонаселення окремих держав (самочинно чи під впливом урядів) розширило сферу застосування праці „поза землею” (промисли, минуфактури та ін.) – відразу виникла суперечність між керівниками господарства на землі (аристократія) та поза землею (буржуазія). ¹

Черговим етапом становлення господарських форм стала боротьба „міста” і „села”, боротьба наступаючого капіталізму з аристократією, яка опиралася неуспішно і непрямо. Меткі вожді „мешканців міста” ототожнили свою справу зі справою всенародною (справою демосу, народу) та висунули ідею „демократії”. У цій боротьбі „міста” і „села” здобуло перемогу „місто”, одночасно замінивши у сфері політичного управління стару аристократію землі аристократією капіталу и поставивши „село” в службове відносно себе становище. Для розуміння подальшого необхідно взяти до уваги, що перемога капіталістичного міста звільняла селян від влади земельних аристократів – по-перше; по-друге, побічно сприяла майбутній організації антикапіталістичних сил самого „міста”. Ця перемого включала в себе дві суперечності: суперечність між „верхами” і „низами”„міста”, яке перемогло; та суперечність між містом та селом у цілому. Майстерним протиставленням міського пролетаріату – селу (і навпаки) вождям демократії вдавалося до часу зберігати основи того ладу, який звичайно іменується капіталістичним. Але настала російська революція. Відповідно до виниклого на Заході задуму „соціалістичної” революції вона у своєму найгострішому виразі (диктатура пролетаріату) була нічим іншим, як перемогою міських „низів” над „міськими” „верхами” (працівники перемогли капіталістів). Однак особливість перемоги російського пролетаріату полягала (і ще полягає!) у тому, що в ній поставлена проблема поєднання інтересів міського пролетаріату з інтересами „землі” – селянства. ²

Микола Трубєцькой

Про ідею-правительку ідеократичної держави

І

Однією з основ євразійства є твердження, що демократичній устрій сучасності має змінитися устроєм ідеократичним. Під демократією розуміють устрій, у якому правлячі верстви відбираються за ознакою популярності серед певних кіл населення, причому основними формами відбору є в політичному плані – виборча кампанія, в економічному плані – конкуренція. Під ідеократією розуміють устрій, у якому правлячі верстви відбираються за ознакою відданості одній загальній ідеї-правительці. Демократична держава, не маючи своїх власних переконань (оскількі правлячі верстви її складаються з людей різних партій), не може сама керувати культурним і господарським життям населення, а тому намагається як можна менше втручатися в це життя ("свобода торгівлі", "свобода преси", "свобода мистецтва" та ін.), передаючи управління ними безвідповідальним факторам (приватному капіталу та пресі). Навпаки, ідеократична держава має свою систему переконань, свою ідею-правительку (носієм якої є об'єднані в одну-єдину державно-ідеологічну організацію керуючі верстви) і внаслідок цього неодмінно повинна сама активно організовувати всі сторони життя та керувати ними. Вона не може допустити втручання якихось не підлеглих їй, непідконтрольних та безвідповідальних факторів – перш за все приватного капіталу – у своє політичне, господарське та культурне життя, і тому неминуче є до певної міри соціалістичною.

ІІ